Крим. Початок творчого шляху

Натхнення

Художник Андрій Чеботару на початку творчого шляху в Криму — пленери, майстерня, вплив батьків

Крим. Початок творчого шляху.

Першим етапом мого становлення як художника став вплив моїх батьків — Миколи та Тамари Чеботару. Я виріс в Інкермані, районі Севастополя. З дитинства мені подобалося бувати в майстерні батьків, милуватися їхніми картинами та відчувати запах фарб і розчинників.

Батько брав нас із братом на пленери по Криму та Україні. Звісно, мої перші роботи були наївними, але я з захопленням спостерігав, як він наносив фарбу на полотно, як мазок за мазком з’являлася картина.

У середині 90-х батьки відкрили художню школу в Інкермані, і я став одним із перших її учнів. Саме тоді я вже чітко усвідомив, що хочу присвятити своє життя мистецтву. Після завершення художньої школи я вступив до Кримського художнього училища імені М.С. Самокиша.

Навчання в Кримському художньому училищі ім. М.С. Самокиша

П’ять років навчання в училищі промайнули дуже швидко — це були роки, наповнені емоціями, подорожами та подіями студентського життя. Моєму першому викладачеві зі спеціальності, В.І. Григор’єву, я дуже вдячний.

Саме в ці роки я полюбив пленер. Щороку ми всім курсом виїжджали на двотижневі пленери по Криму: Балаклава, Севастополь, Воронцовський палац, Сімеїз, Коктебель. Мене захоплювала ця атмосфера, можливість писати на природі, щодня бачити нові краєвиди й передавати зміну світла, настрою, повітря.

Це було чарівне відчуття, переносити свої враження на полотно. Я використовував кожну вільну хвилину, щоб узяти етюдник і йти писати море, парк, архітектуру... Не мало значення що саме, головне бути у процесі. Бути захопленим природою — це, мабуть, найпрекрасніше відчуття у світі.

Подорожі Кримом

Навіть після закінчення художнього училища я часто повертався до Криму. До анексії півострова у 2014 році мої батьки жили в Севастополі, і я приїжджав до них додому. Севастополь ставав відправною точкою: на машині я подорожував через Ласпі, Форос, Сімеїз, Гурзуф, Судак, аж до Коктебеля. У кожному з цих місць я зупинявся на кілька днів або тижнів і постійно писав навколишню природу.

Іноді я спав просто неба, на пляжах і мисах, або ставив намет. Їжа, зготована на вогнищі, свіжа риба, виловлена в морі, смачнішого нічого не було. Авто на цей період ставало і домівкою, і майстернею. Щодня, нові місця, нові природні стани, нові знайомства. Це був один із найрадісніших періодів мого життя.

Після анексії Криму я більше не їздив туди. Батьків я перевіз до Києва, і нитка, що пов’язувала мене з домом, обірвалася. Але назавжди в пам’яті залишаться яскраві й щасливі спогади про той час.

Залишайтеся поруч з моїм мистецтвом

Підпишіться, щоб першими дізнаватися про нові роботи та події.

Якщо вас зацікавили мої роботи або у вас є питання, напишіть мені!