Пейзажна майстерня Василя Івановича Забашти та Ігоря Юліановича Мельничука
Я обрав пейзажну майстерню, якою керували два видатні майстри пейзажного жанру. Професор Василь Іванович та його асистент Ігор Юліанович представляли різні покоління, але їх об’єднувало виняткове відчуття кольору та композиції. Попри поважний вік (92 роки), Василь Іванович часто приходив на заняття й щедро ділився з нами секретами своєї майстерності. Проте більшу частину часу я проводив з Ігорем Юліановичем, ми часто їздили на пленери в Карпати й по Київській області. Я уважно спостерігав за кожним його мазком пензля та мастихіна, вчився відчувати колір. Теплі й холодні відтінки на його полотнах перепліталися в танці безтурботності.
На старших курсах я вперше поїхав у великий пленер за кордон, до Чорногорії та Хорватії. Балкани справили на мене незабутнє враження: архітектура, природа, розмірений ритм життя, гори та безкрайній морський простір. У наступні роки я знову й знову повертався туди, щоб писати й вбирати місцевий колорит. Разом з братом, Олексієм Чеботару, ми об’їздили всю Чорногорію, від Скадарського озера до каньйону річки Тара. Наші маршрути були майже шаленими: Хорватія, Чорногорія, Албанія, Греція, далі паром до Італії, через усю Італію, до Словенії і знову в Хорватію. І скрізь ми писали, без зупинки.
Саме там у моєму живописі з’явилися перші ноти пуантилізму та імпресіонізму.
Шість років навчання в академії промайнули непомітно, бо все, що приносить справжнє задоволення, минає надто швидко.